|
Свідоцтво пастора Володимира Семенчука (скорочено)
Понад шістнадцять років я був затятим харизматом. Тому добре уявляю,
що собою представляє цей рух і що там відбувається.
Усвідомлюючи всю відповідальність, яка лягає на мене перед вічністю, я вирішив ретельно перевірити й випробувати на істинність усе, що
прийняв на віру за ці роки.
Подивившись на життя Рятівника в цьому світі, життя Його апостолів, я побачив простоту, якої не видко в житті сучасних «апостолів і євангелістів». Вивчаючи Діяння апостолів і їх
послання, я не зміг знайти жодного випадку, де б розповідалося, що вони
розкошували, збагачувалися, маніпулювали, прелюбодіяли або блудили. Нікого з
них не викрили в обмані, спокусі
та збоченні. Нікого!!! Притому, що вони були ДІЙСНО ПОМАЗАНІ
ДУХОМ СВЯТИМ, ніхто з них не називав себе помазаником, тому що цей титул
у Новому Завіті
належить тільки Христу!!! Привласнити
собі Його титул – це видавати себе за Месію!!!
Апостоли до такого не додумалися. Вони витрачали час не на порожню
балаканину, а на проповідь і свідчення про
Христа, Який є Судія живих і мертвих, про майбутній гнів Божий, від якого можливо врятуватися тільки через покаяння й віру в Ісуса Христа, через святе й
праведне життя перед Богом. Саме таким я розумів шлях порятунку, коли ввірував. Але потім усе перевернулося в моїй
свідомості, коли я познайомився з новими навчаннями, що нахлинули із заходу.
Прийнявши хрещення духом у п'ятидесятників, я
почав відчувати гноблення в моєму духовнім житті. Почуття провини давило на мене, і в пошуках
духовних змін я опинився в харизматичному русі на початку його зародження на просторах незалежної
України. Те, що я там побачив і почув, нагадувало мир тільки із християнською вивіскою. Дуже швидко я засвоїв
нові «істини», і в моє життя повернулися старі похоті та бажання. Почалося нове життя, тільки новим у ньому
були навчання й одкровення, але гріхи залишилися старими. Наповнюючись
духом і валяючись на підлозі після чергового
«помазаного» служіння, було важке не грішити. Дух якого називали святим, до
святості не вів, а навпаки. Внутрішня боротьба
називалася боротьбою із плоттю. От і доводилося постійно боротися, падати, вставати й робити вигляд, що всі так і повинне бути. Заспокоєння, які звучали через
кафедру, малювали милостивого Бога, Який усе розуміє й усе наперед
уже нам вибачив. З таким відношенням до благодаті грішити зручно. Але таке розуміння благодаті,
за словами апостола Іуди, виходить від лукавих
вчителів.
Я вчився в біблійному центрі, де мене
переконували в істинності тих духовних дарунків,
які дрімали в мені й очікували свого вивільнення. Окультні і медіумі здатності там підносили, як дарунок
слова знання, дарунок мудрості, аутосугестію (само вплив) називали даром зцілення, підпорядкування
волі слухачів - деталізованою Божою владою, рок, рок-н-рол, піп, ріп, хард рок – прославлянням бога,
танці, різні ритми (, що вводять слухача в стан трансу) –
поклонінням. Але забували сказати, що оголошують виконавці цієї музики : «Рок - це секс, на небі
немає рока, він з пекла!»
Після
такої школи говорити про чудеса зцілення стало дуже легко, але жити чисто, благочестиво і свято стало важко. Яка може бути чистота,
якщо в церкві «Перемога» пастор Мадава
вчить, що оральний секс є прийнятим в сімейних відносинах християн, якщо, мол, у Біблії це не заборонено, значить
дозволено. Вирішуйте собі самі: займатися чи ні! Пастор Сандей Аделаджа пішов ще
далі. Вчить, які статеві пози,
техніки використовувати краще, щоб одержати максимальний оргазм!
Пастор Бенні Хінн стверджує, що потрібно любити Духа
Святого, говорити з Ним, інакше Він
засмутиться.
Коупленд заявляє, що Ісус – за багатство, покійний Айдахоса говорив: "Хто
доторкнеться до мого служіння – умре!” Ледяев веселить усіх жаргоном…. Як вам така чистота. За всім таким стоїть мирське й брудне!!!
Протягом
7-і років пастирського служіння мені доводилося
спостерігати достатньо свідчень про чудеса зцілення й
відсутність у житті людей плоду Духа. Пристойний одяг, сором, лагідний і мовчазний дух, підпорядкування чоловікові, слухняність
батькам, любов до дружини, лагідність і
смиренність Христа, підпорядкування один
одному в страху перед Христом – рідке
явище. Із приходом християнства голі язичники одягалися, але із приходом харизматії
християни почали роздягатися, оголюватись, тому що їх навчають що це краса, а
не сором!
Сьогодні на служіння ставлять пастирів, виходячи
з того, який він «помазаний», як вміє говорити правильні
фрази, а не по вказівках апостола Павла,
описаним в 1 посл. Тимофієві 3:1-7: «…добре керуючий будинком своїм, дітей утримуючий у слухняності із всякою чесністю; тому що хто не
вміє управляти власним будинком, той буде чи пильнувати
Церкву Божу?»
У родинах багатьох служителів діється таке безладдя, що
їх, згідно Писання ніяк не можна
ставити пасти церкву Христа, яку Він придбав своєю кров'ю. У
багатьох пастирів діти ведуть світський
спосіб життя, яке противно свідченню навчання Рятівника.
У посл. До Тита 1:5-8 апостол Павло
вказує на якості, якими повинен володіти пресвітер (він же єпископ, він
же пастор): «Якщо хто непорочний, чоловік однієї
дружини, дітей має вірних, що недокорених у розпусті або непокорі…» Виявляється, що оточуючі люди уважно спостерігають за тим, що діється в родині служителів, і із
цього роблять відповідні висновки!
«Той, що тримається істинного слова, згідний з навчанням, щоб мав силу наставляти в здоровому навчанні, щоб міг опір викривати» .
Якщо служитель має перекручене розуміння навчання Христа й апостолів, то він заражає цим, подібно раку, своїх слухачів .
Зрушені акценти. Якщо уважно прислухатися до того, про що сьогодні говорять сучасні вчителі, можна
помітити, як вони вміло цитують вірші з
Писання, ставлячи акцент на тому, на чому автор даного тексту не ставив акцент. Наприклад, вчення
про слухняність духовної влади аргументується проблемами в житті старозавітних бунтівників (Корів, Авессалом і ін..) і ігнорує те, що сказав Господь Ісус (Матфея 20:25: «….князі народів панують над ними, і вельможі
панують ними; але між вами не буде так…»)
Розвіяти дощенту навчання, яке затвердило тоталітарну владу пастирів над вівцями
Христа можна словами апостола Петра, зверненого до пастирів:
«Пасіть Божу череду, яка є у вас, наглядаючи
за ним невимушено, але охоче й богоугодне, не для мерзенної користі, але з
ретельності, і не пануючи над спадщиною Божою,
але подаючи приклад череді…» Подавати приклад… Христову простоту й смиренність. Тут немає нічого нового, ніяких особливих одкровень, а
нагадування того, що сказав вище Христос.
У харизматії над усією церквою стоїть пастир,
якому всі безумовно повинні підкорятися. Такий приклад заразливий, тому що поганий. Апостол Павло в Діяннях Ап. 20:28 наставляє пастирів : «Отже, пильнуйте собі й усій череді, у якім ( зверніть увагу, що тут
не написане слово " над” ) Дух Святий поставив
вас охоронцями, щоб пасти церкву Господа ї
Бога, яку Він придбав Кров'ю Своєю». Навчання
апостолів не суперечило навчанню Христа, а,
навпаки, нагадувало його. Привілейоване положення сучасних служителів засноване на
старозавітнім зразку. Вони сьогодні на передовий,
вони витрачають ресурси, вони мають особисті літаки, вони не працюють, вони спокуса для багатьох невіруючих!
Чому? Тому що вони забули те, що Павло сказав далі: «ні срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав: самі знаєте, що потребам моїм і
потребам колишніх при мені послужили руки мої ці. У всьому показав я вам (служителям церков), що, так трудячись,
потрібне пам’ятати слова Добродія Ісуса; тому
що він Сам сказав: блаженніше давати, ніж ухвалювати».
Ці слова сучасні лжеучителя не бачать. Їхні руки не схожі на руки Павла. Вони забули
слова Христа. Вони вміють розповідати про високе, рахувати гроші після
служіння й жити на широку ногу за рахунок
фірми, звичайно.
Релігія – прибуткова справа. Так було завжди, за всіх часів. Переконай за
допомогою гіпнозу своїх слухачів у своєму особливому, унікальному божественному положенні й коси «зелень»,
як говорить один відомий лже учитель - Лаври завжди на
голові одного!
Розлучення, повторні шлюби, сріблолюбство ...Цей список можна нескінченно продовжувати.
Але запитаємо: «А навіщо?» Це й так усім відомо. Світ уже давно про це пише
і показує на «святе й скромне» життя поводирів сучасного християнства. А послідовники цього не помічають. Той, хто цього не бачить, сліпий! А коли сліпі
вказують тобі шлях, ясно, куди він приведе.
Можна обманювати інших, але не себе !
Намагаючись розібратися з такою духовною реальністю, по милості Божої я
прозрів, згадав забуту молитву «Отче наш» і попросив Бога позбавити мене від лукавого,
після чого з мене почав виходити дух. Я почав повільно звільнятися
від сили, яка надавала мені владу над бісами, давала здатність зціляти хворих, притягала до мене фінанси. Такого повороту я не
очікував. Те, що кидало людей на спину, трясло й змушувало істерично
сміятися, виявилося зовсім не святим.
«Помазані конференції, служіння» не пройшли даром! Все, що там оголошували вірою, було зовсім не з того
«колодязя». От, чому випивши з чаші харизматичного
навчання, доводилося відчувати спрагу і прагнення її втамувати. Це схоже на наркоманію тільки духовну!
Тому не розрізняєш,
що з тобою відбувається насправді. «
Звільнення від однієї
залежності переходить в іншу».
Зібравши всю власну бібліотеку, що складалася із книг Б. Хінна, К. Коупленда, Йонги Чо, Т.О. Осборна, С. Аделаджи, Г. Мадави, М. Серруло, П. Вагнера, Сильвозо, Бонке, Кульмана та інш.,
виніс на смітник й спалив, відрікаючись від окультизму. Викинув
геть касети із проповідями псевдо
навчань.
Щоб ніхто не сумнівався, таки зміни відбулися в моєму житті без стороннього впливу. Ніхто мене не переконував,
це було б просто неможливо! Я був на 200% певен,
що ми все йдемо
вірним шляхом!
Світло
Євангелія освітило мій осліплений розум!!!
Майже 1,5 року я переосмислював Новий Завіт. Тільки тоді я усвідомив,
яким почуттєвим мене зробила харизматія. Я все сприймав на рівні почуттів, незважаючи на те, що нас закликали жити вірою, а
не почуттям. Здатність тверезо мислити й
аналізувати розумом те, що написане в Писанні, було замінено на здатність шукати особливі одкровення і алегорії.
Тим,
хто не знаком з навчанням Мері Бейкер Эди «Ключ до розуміння Священного Писання», раджу зрівняти її столітню окультну практику з навчаннями харизматів. Ще не
забудьте про культи «Наука Розуму» і «Школа Єдиного Християнства». На цих
трьох китах сидить чудотворна зваба харизматії. «Я син Божий», я помазаник Божий, я, я, я, я, я, я, я…» –
це ми вже проходили. Навіювання собі та
іншим абсурдних «істин» – ось що являє собою харизматичне вчення! Залишилося заявити: «Я Бог».
Від
духу харизматів не так легко звільнитися. Він
видає себе за Святого Духа і намагається переконати християнина, що він
своїми сумнівами може засмутити, образити
Святого Духа, тому люди відчувають
сильні страхи, сумніви, гноблення, зневіру.
Підбадьоренням можуть послужити слова апостола 1Іоана 4:1: «…не всякому духу
вірте, але випробовуйте парфумів, від
чи Бога вони…» Якщо читаючи ці рядки, у вас усередині
щось повстає і противиться, подумайте: що це?
Коли я почав викривати справи темряви, на мене
напав дух перекручення. Апатія та зневіра атакували мене, намагаючись переконати в хибності моїх тверджень. Везіння кудись пішло. Коли перестаєш грати з вогнем – дим зникає! Харизматичний дух – це
не Дух Святий! Запитайте духа, який вас надихає говорити мовами, чи сповідує він
Христа, з'явленного у плоті. Випробуйте духа. Не бійтеся – вас за це Бог не покарає. Ми повинні все випробовувати! Особливо
те, що виникло нещодавно й прийшло із Заходу.
Напевно, тільки в Америці змогли виникнути такі культи, як свідки Ієгови,
мормони, християнська наука, наука розуму, масони, харизматія, нью эйдж та ін.
Я не
намагаюся критикувати харизматів і вихваляти
інших. Серед них є багато моїх знайомих. Багато членів харизматичних церков не
згодні з таким навчанням, яким їх
годують останнім часом. Не харизмати
небезпечні, а їхнє навчання і дух харизматії!
Апостол
Павло затверджував , що Бог буде
праведно судити таємні справи людей. Сьогодні продовжує відбуватися
таємниця беззаконня, її дія швидко досягне
кульмінації – приходу антихриста! І тому приховувати справи пітьми нема рації. Продовжувати затверджувати, що чорне – це біле, а нечисте - чисте, просто
абсурдно. Навіщо обманювати себе, і інших?
Закінчити прагну нагадуванням усім слів Христа, звернених до
учнів:
«Бережіться,
щоб хто не спокусив вас; Тому що багато прийдуть під іменем Моїм і будуть говорити,що це Я, і багатьох спокусять».
Сьогодні з телеекранів і газет розповідають про принципи, успіхи, про зцілення, чуда, які, нібито, робить Христос. Багато людей пішли за чудесами й за
тими, хто їх обіцяє. Такого часу в історії
християнства ще не було. Давайте слово пробудження не переплутаємо зі словом зваба!
Володимир Семенчук
колишній пастор, харизматичної
церкви «Перемога».
|
