Мабуть багатьом тернополянам доводилось бачити наживо, або в інтернеті/телевізорі шокуючі свідомість релігійні заходи, де люди в стані психічного збудження істерично щось вигукують, розмахують руками, б'ються в конвульсіях, при цьому падають на підлогу, скажено регочуть...
Таке божевілля відбувається не в лікарняної палаті для психічно буйних або масових сеансах Кашпіровського.
Така поведінка вважається цілком нормальною, та навіть духовно-корисною для членів харизматичних (нео пятидесятницьких) сект, які останнім часом збільшуються в арифметичній прогресії.
У деяких з них описані вище практики не доводяться до крайнощів показного безумства, але всі ці секти можна розпізнати по незвичайному ладу богослужбових зібрань. Зайдіть в неділю в любий будинок культури, або робочий гуртожиток міста –майже в кожному можна побачити такого роду гучномовне зібрання. За фактом, вони є рок-шоу, де під забійну динамічну музику члени громади співають коротенькі пісні, розмахуючи в такт руками. Під час загальних молитов адепти застосовують «говоріння на інших мовах» - глосолалії.
Неоп’ятидесятники вважають, що таким чином на них сходить Святий Дух, у результаті чого починають виголошувати незрозумілі ні їм самим, ні оточуючім ( крім особливих тлумачів) звуки й слова з «прадавніх» або сучасних іноземних, або навіть « ангельських мов». Глосолалія, як напівсвідоме істеричне бурмотання і вигукування нечленороздільних звуків відома зі стародавності,вона є неодмінною приналежністю багатьох екстатичних язичницьких культів. Встановлено, що «говоріння мовами» у неоп’ятидесятників починається в результаті впливу «богослужбової» бітової музики, гучних вигуків, та інших психічних прийомів в виконанні пасторів. За їх допомогою учасники впадають в істеричний стан зміненої свідомості.
Неоп’ятидесятники запевняють, що цей наслідок «сходження Благодаті». Насправді, на думку фахівців, це є ніщо інше як психолінгвістичний феномен самогіпнозу - не більш того.
Фахівці-сектознавці у більшості своєї визначають неопя’тидесятницькі організації як тоталітарні деструктивні секти, що руйнують психічне, фізичне , та духовне здоров'я людей. Вони категорично стверджують : «це є деструктивний культ псевдохристианской харизматичної спрямованості з окультним ухилом, що виявляє сильний вплив на психіку адептів.»
У маскувальних цілях, для додання своїм зібранням респектабельності неопя’тидесятники видають себе за протестантів. По правді кажучи, якщо релігійним протестом вважати попсо-рокові танці під вигуки «алілуя» та валяння у конвульсіях по підлозі – вибачте, це , здається , щось зовсім інше.. Однак, у випадку виникаючих у них складностей із законом вони відразу починають гучну кампанію про "гоніння на протестантів”.
Такого роду психічні практики викликання божевілля згодом приводять до рефлекторної залежності, хворобливого бажання знову й знову відвідувати зібрання щоб одержати чергову «дозу» эндорфіна – «гормону щастя», що виділяється людським мозком у примусово збудженому стані.
Але такі ігри не відбуваються без наслідків.
Сумна західна статистика вбивств, самогубств, психічних розладів доводить високий показник цього релігійного руху, порівняно з традиційними. Кожного адепта неопя’тидесятника зобов'язано сплачувати секті десятину (десяту частину своїх щомісячних доходів). Але цим не обмежується - у сектах постійно проводяться збори пожертвувань. При цьому пастори вчать: «Наша церква це «Небесний» банк, ви жертвуєте сто гривень , вам повернеться тисяча, жертвуєте десять тисяч – одержите сто тисяч», або «Перед тем як зробити чергове пожертвування, помніть, що на Страшному суді вам нагадають цей день, ця година й ту суму, яку ви пожертвуєте, так що не скупитеся!». Після такої «науки» віруючі віддають останню сорочку.
Цікавим є те, що пастор, що утримав сектантське зібрання на одному місті понад пару років представляє власний матеріальний статус затишним євро житлом, іномаркою та іншими зручностями цивілізаційного світу. Приємним прикладом може бути пасторський колектив на чолі з ветераном харизматичного руху « Відродження» паном Богданом Мудрієвським. Рівняються на авангард молоді рятівники грішних душ, що нещодавно випурхнули з американських духовних бурс - наприклад пан Едуард Курат «Філадельфія» , в яких паства тільки –но починає набирати вагу, але вже багацько зроблено на перспективу.
Звичайно, матеріальний фундамент будується не на пожертвування під час недільної рок-служби. Значна увага приділяється організації міжнародної місійної діяльності, підключення до світової каруселі євангельського проповідування , яка має на це відповідні кошти.
«Молодь з місією» на очолі подружньою парою Савчаків, новобудова на вулиці Новій 2 стрімко набирає оберти у цьому перспективному напрямку. Швидкий темп розбудови приміщення, вагою у добрий мільйон евро, до якого не так собі за панібрата попасти пересічному християнину - приємно радує око.
Вербування до лав нових людей проводяться різними засобами , залежно від соціального статусу та вікової категорії. Найпоширеніші з них молодіжні вечірки в клубах «Б.У.М.», « Футуре» та інші, роздавання релігійної літератури й т.зв. «служіння зцілення», які влаштовуються або в кінотеатрах, або інших культурних центрах з великими залами. Організатори «божого чуда» обіцяють відвідувачам зцілення від усіх недуг. Отут непереможним лідером виступає маестро слова Богдан Демборинський, пастор церкви « Добра новина» .
Невпинно покладаючи руки на протязі багатьох років, чарівник власною працею «зцілення від хвороб» довів до абсолютного меню, поставив його на виробничий конвеєр.
Крім цього, останнім часом стало модним, та й можливо, прибутковим атрибутом при церкві, що претендує на відповідний статус у конкурентних відносинах ,створювати так звані «реабілітаційні центри» для наркоманів. Один з яскравих прикладів – церква «Любов і зцілення» що у недавньому минулому поширила своє приміщення до просторого поверху комерційного центру «Сотерія». Тут зцілюють «здоровою праце терапією» не лише від наркоманії та алкоголізму, а навіть від ВІЛ інфекції. По Україні фахівці з цього приводу вже давно вдарили у дзвони
Ці центри, як показує практика, не налають реальної допомоги. Скоріше навпаки, вони становлять небезпеку для людей, що потрапили туди. Якщо говорити про реабілітацію наркозалежних, проведеної неопя’тидесятниками з різними порушеннями чинного законодавства, то можна відзначити загальну для більшості псевдорелігійних культів закономірність - це підміна заявленої допомоги на щось протилежне. Сектам властива бурхлива активна соціальна діяльність, але, на жаль, як показує практика, за благими намірами ховаються вузькокорисливі цілі. Саме небезпечне - що, властиво, навіть всім, вони не намагаються приховувати те, що ті, кому налається будь-яка допомога, повинні негайно становитися членами. Від громадськості й органів влади приховується не тільки деструктивна сутність "реабілітації", але й реальна статистика нібито зцілених ними наркозалежних. Дійсно, у так званій "реабілітації", проведеної неопя’тидесятницькими сектами, відсутній самий важливий елемент, що завершує будь-який курс лікування, - а саме, адаптація особистості до життя поза групою, тобто до нормального, незалежному існуванню в соціумі. Тут же одна залежність попросту підмінюється на іншу. Нині активність багаточисленних харизматичних релігійних формувань стрімко збільшується, вони все більш приймають форму політизованих структур, в яких її адепти є слухняними виконавцями волі невидимої пірамідальної ієрархії, наказ яких трактується як «воля божа». Хіба це не є прямою загрозою нашої Української державності?
