ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ "АЗИЛЬ"

Секти – це від’єднання, розділення, по суті – розкол. Як би такого роду зібрання не робило  доброчинний вигляд, за зовнішньою посмішкою приховується звірячий оскал.   Будь-яка секта припускає абсолютну, некритичну лояльність  для своїх адептів. Будь-яка секта претендує на те, що її доктрина – абсолютна  істина  в останній інстанції. Будь-яка секта – це, по суті, в'язка трясовина, куди потрапити досить просто, а от вийти звідти досить проблематично. Замкнуте коло з власним світоглядом, життєвим укладом, власною релігією та історією. Громадяни України, які є адептами сект – це вже не дуже громадяни ... Для них не існує  ані  державного гімну України, ані Конституції, ані  чинного законодавства. Замість цього у таких громадян керівництво секти, директиви керівництва секти, заборони керівництва секти. Але само керівництво секти в більшості випадків є громадянами далекого закордоння із зірково-смугастим прапором. Таке керівництво насторожує саме по собі. До речі, релігійна доктрина для багатьох сект – тільки завіса для людського ока, за якою приховується  цілком конкретний політичний і економічний зміст. При цьому, його ідеї, наприклад,  запропонований державний устрій ніхто  особливо не  шифрує.

Виникає логічне запитання: чому такі організації, завдання яких можна означити як  підривно-диверсійними  множаться в нашій країні як поганки після дощу?

 Отут треба , відзначити кілька моментів.

 По-перше, у нас є закон про свободу  совісті і релігійні організації. Він дуже потрібний, бо люди й держава через нього вирішують свої стосунки. Для релігійних організацій цей закон, якщо максимально спростити, означає наступне: у нашій країні може з'явитися любий екзотичний культ. Однак, коли доходить до правозахисної  практики, починаються цікаві нюанси.

Державні чиновники –  далеко не релігіознавці. Тобто, коли до них приходять адепти ображеної чимось секти , їх бере острах від такої екзотики.  Вони рішуче не розуміють, як до таких організацій ставитися. Заборониш їм реєструватися й існувати, а вони  подають на тебе до суду із прав людини. Тому наші чиновники їх діяльність дозволяють, по-тихому. Тим більше, що представники сект приходять із усякими гарними папірцями типу - «Диплом такий-то суспільної академії наук».

Крім цього наші  чиновники не тільки не релігіознавці, але ще й не вчені-академісти. Вони не знають, чим відрізняється суспільна академія наук від державної. А папірець  гарно виглядає, та ще й з голографічною печаткою. Ну, як таким діяльність заборониш? Отут ще й спрацьовує така необхідна релігійна ширма. Чиновник настільки зосереджується  на релігійній складовій, що навіть думки немає про те, що можливо, це звичайні шахраї?

Другий аспект правової проблеми сектантства в тому, що воно має власне  ліберальне лобі у владних структурах. Ліберали закон про свободу  совісті й релігійних організацій трактують досить своєрідно: свобода  належить яким завгодно релігійним утворенням, крім традиційних.

Якщо до такого чиновника починають звертатися громадяни із проханням позбавити  докучливих сектантів, він діяч починає просторікувати про свободу, мракобісся, релігійної конкуренції й далі за списком. Крім того, деякі чиновники за «зелене світло» від деяких організацій мають цілком матеріальні, легальні бонуси. Ось такий бік корупції, що лежить у політичній площині.

Нині, щоправда, наша держава в цілому розуміє, що тоталітарні секти суспільству нічого гарного не приносять. Більш того: вони все більш загрожують її безпеці.   Та  її частина суспільства, яка вже загрузла  в сектах, їй вже  принципово непідконтрольна. Вона підконтрольна керівництву секти, яке підконтрольне зовсім іншій державі. І тут ми можемо говорити й про агентуру впливу, і про відверте шпигунство, на якім, до речі, ловили багатьох адептів різних сект – свідків Ієгови, мормонів, нових апостолів, харизматів та інших. Не є таємницею, що багаточисленний контингент сектантів закордонні розвідувальні - диверсійні центри використовують як  «гарматне м’ясо» активних учасників різного роду заколотів та революцій Це серйозна політична проблема -  проблема державної безпеки.

Аналітичний центр «Антисекта@Тернопіль»